По-перше, ЕКГ – це найкращий метод запобігання таких несприятливих для спортсмена станів як перетренування та перенапруження. Найкращим індикатором цих станів є робота передсердь, тонкі стінки котрих дуже чутливі до надмірних та неадекватних навантажень.
По-друге, це самий дешевий спосіб визначити ступінь гіпертрофії міокарду, тобто його фізичний стан. Крім того, кількісний аналіз гіпертрофії дуже важливий для визначення правильності побудови процесу підготовки, а саме – чергування циклів розвитку загальної та спеціальної витривалості, визначенні адаптаційного потенціалу, як серця, так і всього організму. Ця інформація надходить з особливостей біоелектричної активності шлуночків.
По-третє, ЕКГ дає нам уявлення про перебіг оміну речовин у серці. Реполяризація міокарду відображає його трофіку, а трофіка, в свою чергу, адекватність всіх процесів що проходять в ньому. Адже при високому рівні гіпертрофії знижена трофіка може призводити до ішемії. Цей показник необхідний для складання рекомендаційпо корекції не тільки тренувального процесу, а й для раціону спортсмена.
Разом з деякими сугубо медичними критеріями електрокардіографії, цей метод є незамінним помічником тренера та спортсмена в досягненні найвищих індивідуальних результатів з мінімальним ризиком для здоров’я.
Електрокардіографічні дослідження треба проходити 1 раз в 2 місяці для тих хто займається оздоровчою фізичною активністю, та 1 раз в місяць – спортсменам, як аматорам, так і професіоналам. При підведенні спортсмена до головних змагань року не лишнім буде щоденне ЕКГ обстеження.
Для тих хто тільки починає заняття спортом рекомендується проходження комплексного лікарського кардіографічного контролю.
P.S. Нижче приведені електрокардіограми спортсменки, зроблені з інтервалом в 1 місяць. Озброївшися лінійкою можна спостерігати наскільки сильно може змінюватись біоелектрична ативність серця в ході спортивної підготовки.
