Максимальне споживання кисню – (МСК, VO2max) максимальна здатність організму до засвоєння кисню під час виконання субмаксимальних та максимальних навантажень, протягом однієї хвилини. Те ж саме, що й максимальна аеробна потужність. Може виражатися в л*хв (абсолютне МСК) або мл*кг*хв (відносне МСК).
Простими словами – це максимальна здатність організму отримувати енергію ефективними шляхами (без виділення молочної кислоти), котрими є аеробний гліколіз та ліполіз (див. енергозабезпечення роботи м’язів). Чим вищий цей показник – тим більшу потужність можуть розвинути м’язи:
Взаємозв’язок рівня МСК та максимальної потужності у бігунів на довгі дистанції (n=120, спортсмени аматори)
Взаємозв’язок рівня МСК та максимальної потужності у спортсменів аматорів з різних видів спорту (n=175)
В спортивній фізіології використовується як провісник рівня досягнень у вибраному виді спорту. Наприклад, для спортсменів професіоналів у легкій атлетиці та велосипедному спорті характерний рівень МСК вище 70 мл*кг*хв, для представників лижних гонок – від 80 мл*кг*хв. У спортсменів аматорів цей показник коливається в діапазоні 40-55 мл*кг*хв, рівень вище 55 мл*кг*хв дозволяє конкурувати за призові місця на деяких аматорських стартах.
Необхідно враховувати що абсолютне МСК більш важливе для коротких та середніх дистанцій по рівному профілю, відносне МСК має більше значення на довгих та над-довгих дистанціях та горбистій, гірській місцевостях, та там де багато поворотів.
В медицині МСК використовують як показник рівня здоров’я, свій результат можна порівняти з нормами:
Нормальні значення МСК по даним Інституту Купера.
Існують і інші таблиці, що враховують рівень тренованих людей та професійних спортсменів.
МСК визначається в рамках навантажувального ступінчатого тесту шляхом аналізу вмісту кисню у вдихуваному та видихуваному повітрі. Критерієм досягнення МСК є плато в споживанні кисню протягом 1 хвилини (відсутність приросту споживання О2 не дивлячись на підвищення потужності роботи). Іноді більш високе МСК спостерігається при повторному тестування (через 10-15 хв після ступінчатого тесту) при застосуванні навантаження з потужністю настання МСК під час попереднього тесту. На досягнення МСК впливає декілька факторів:
- Рівень відновлення після попередніх навантажень
- Температура повітря
- Висота над рівнем моря
- Психологічний стан
- Технічна майстерність досліджуваного
- Протокол навантаження
- Схожість структури рухів на ергометрі до структури рухів в звичних умовах тренування
- Наявність у досліджуваного прихованих захворювань
- Період у жінок
Для побудови тренувального процесу МСК має обмежене значення, оскільки дуже важко подіяти на нього на пряму. В ході внутрішніх досліджень було визначено що тренувати МСК можна або за допомогою спеціального тренування з короткими ступінчатоподібними інтервалами, що виводять атлета безпосередньо на МСК без паралельного надмірного закислення, або шляхом ототожнення МСК та ПАНО внаслідок тривалої цілеспрямованої підготовки, щоб потім тренувати і МСК і ПАНО одночасно. Інші, описані у спеціальній та науково-популярній літературі, методи здійснюють лише опосередкований вплив, оскільки не враховують точну потужність та час виходу на МСК, нехтують негативним (у більшості випадків) впливом ацидозу на аеробну функцію.
МСК можна збільшити за допомогою зміщення акцентів в дієті в сторону вживання жирної їжі. Також МСК збільшується при зменшенні жирового компоненту маси тіла. Збільшення ж м’язової маси не завжди веде до збільшення МСК.
МСК використовують для оцінки ефективності тренувального процесу, його поступовий ріст вказує на правильність використовуваних методів тренування. Але потрібно враховувати, що з ростом тренованості МСК може навіть знижуватися через покращення техніки рухів спортсмена.