Аналіз варіабельності серцевого ритму

   Аналіз варіабельності серцевого ритму – (математичний аналіз RR інтервалів, HRV) методика, що дозволяє визначити рівень стресу в організмі досліджуваного шляхом статистичного аналізу часових проміжків між зубцями R на електрокардіограмі. Наразі це найкращий метод для моніторингу відновлення в спорті.

   Явище варіабельності притаманне всьому живому, це одна зі складових можливості пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Варіабельність характерна для всіх рівнів організації живого (від клітинного до системного) та всіх показників життєдіяльності. Існує сильний взаємозв’язок між роботою регуляторних систем організму та рівнем варіабельності процесів що в ньому відбуваються. Так, коли в регуляції переважає центральний контур (ЦНС), а це відбувається при збільшенні рівню стресу в організмі – варіабельність зменшується, при переважанні автономного контуру (блукаючий нерв), при низькому рівні стресу – варіабельність збільшується. Саме це лягло в основу розробки даної методики.

   Засновником цього методу дослідження вважають російського вченого Баєвського Р.М.. Саме він розробив на початку 80х років ХХ ст. формули для числового вираження варіабельності ритму серця, як один з простих та інформативних методів аналізу стану здоров’я космонавтів під час виконання місій. Його формула дозволяла визначити індекс напруження – ІН, та декілька супутніх показників що деталізують причину стресу.

Баєвський РМ

   За індексом напруження можна схарактеризувати 4 основні стани організму звичайної людини у спокої:

1. Стан фізіологічної норми. Він характеризується задовільною адаптацією до умов зовнішнього середовища. Гомеостаз підтримується при мінімальному напруженню регуляторних систем. Функціональний резерв високий. ІН при цьому знаходиться в діапазоні 15-80 умовних одиниць (у.о.).

2. Донозологічний (пограничний) стан. В такому стані для підтримки гомеостазу в умовах зовнішнього середовища необхідна мобілізація функціональних резервів, що в свою чергу веде до напруження регуляторних систем. ІН коливається в діапазоні 95-130 у.о..

3. Преморбідний стан (передхвороба). Стан незадовільної адаптації до умов зовнішнього середовища. Функціональні можливості організму знижені. Гомеостаз зберігається лише завдяки значному напруженню регуляторних систем. ІН – 140-170 у.о..

4. Зрив механізмів адаптації (захворювання). Різке зниження функціональних можливостей організму. Розвиток патології. Гомеостаз характерний навантаженню. ІН вищий чим 190 у.о..

   Варто пам’ятати що нормальні значення ІН можуть значно відхилятися від наведених вище, і повинні визначатися в динаміці для кожної людини окремо.